Ликер лимонный 0.25 Ликёр медовый 0.35 Газировка "мохито" из наливайки и коакаола
Подразумевается, что я буду замешивать кокаколу с медовым ликёром и мохито с лимонным ликёром, однако на данный момент я замешиваю все 4 напитка вместе.
Пока что могу сказать что медовый ликёр + кокакола мне нравится больше. Да и лимонный ликёр + кокакола мне тоже более заходит.
Предполагаю что дело скорее в том что мне кокакола в принципе больше нравится нежели мохито, что, вероятно, является субьективным.
Ликер лимонный 0.25 Ликёр медовый 0.35 Газировка "мохито" из наливайки и коакаола
Подразумевается, что я буду замешивать кокаколу с медовым ликёром и мохито с лимонным ликёром, однако на данный момент я замешиваю все 4 напитка вместе.
Пока что могу сказать что медовый ликёр + кокакола мне нравится больше. Да и лимонный ликёр + кокакола мне тоже более заходит.
Коли я юним зовсім був, до п'ятнадцяти літ, Ті спогади з тих років не віддам я за світ. Любив дозвілля проводити на троні льодовім, Кроки батька, що чув я, гриміли, наче грім.
"Ну що, сину! Що за диво? Чого там ти замовк?" Спитав батько, а я мовчав у думках своїх днів глибок. Відповіді не дочекавшись, батько засерчав: Сварив мене мій батько, двері з петель знімав.
Ще він, волею своєю, поради мені давав: Плоди думок щоб я в глибинах вод змивав. І свій приклад наставник мій старався подавать: Я сховав свої дари, й ти також мусиш ховать!
Та часто згадую ту мить, коли вечори вів, На троні свій я проводив, і раптом шум почув. Закінчив справи всі пусті, почулись кроки враз, Засіяли сумніви, важкий думок запас.
Сів тихо біля дверей, у темряву глянув я. Що робив мій батько там, не зрозумів до кінця, Та він сказав, перекривши журчання води: "Ну чим займався знову ти? Уж не безумний ти?"
Мій батько часто трави п'є, щоб спокій знайти свій, Вважає обов'язком п'ять разів в день говорити зі мною. Від слів премудрих у голові вчувається дзвін, І аромати благовоній розпускає він...
Ця історія правдива, як завжди проста. Вже віки передається лише з уст в уста. І старі з року в рік в ній шукають свій секрет: Та от яка підступність: для вас він є, а для іншого - ні.
Коли я юним зовсім був, до п'ятнадцяти літ, Ті спогади з тих років не віддам я за світ. Любив дозвілля проводити на троні льодовім, Кроки батька, що чув я, гриміли, наче грім.
"Ну що, сину! Що за диво? Чого там ти замовк?" Спитав батько, а я мовчав у думках своїх днів глибок. Відповіді не дочекавшись, батько засерчав: Сварив мене мій батько, двері з петель знімав.